232 стрілецька дивізія

Серед тих, хто приніс нам радість Перемоги, є і воїни 232-ї Сумсько-Київської орденів Леніна, Червоного Прапора, Суворова, Богдана Хмельницького стрілецької дивізії. Ця дивізія брала участь у визволенні Сум, Сумщини, битві за Дніпро, звільненні Києва, України, Молдови, штурмувала Карпати, з боями пройшла територією Румунії, Угорщини, Чехословаччини.

 

У грудні 1941 року, в період битви за Москву, за рішенням Державного Комітету Оборони в Алтайському краї, в м. Бійськ за наказом Командуючого Сибірським Воєнним Округом розпочала формуватися 453-а (потім перейменована в 232-ю) стрілецька дивізія.

 Командир дивізії – підполковник Улітін Іван Ілліч; з кінця 1943 року – Козир Максим Євсейович (загинув 23.04.45 р.); Цалай Діонісій Семенович. Воєнний комісар дивізії – старший батальйонний комісар Нікіфоров Федір Олексійович. Заступник командира дивізії по тилу – полковник Зубарєв Василь Єфимович. Начальник штабу – підполковник Шилов Петро Дмитрович, згодом – капітан Амосов Олексій Олександрович. Начальник артилерії – майор Мєнтоєв Микола Федорович. Начальник політвідділу – батальйонний комісар Дейнека Василь Дем’янович.

 Командири полків: 498 (764) – майор Єрмолаєв О.О.,   Огнєв І.М.; 605 (794) – майор Васильєв Г. С.; 712 (797) – капітан Сичев К.О., полковник Штельмах Д.Л., Зворигін П.А.; 425 (676) – майор Панков О.І..

 Дивізія налічувала близько 13 тисяч солдат і офіцерів, з них 2 тисячі тих, хто був на фронті, мав деякий досвід війни.

 232-а стрілецька дивізія першою прийняла на себе удар сил противника під Воронежем. Вона не тільки вистояла в цій битві, але й зупинила ворога, дала можливість підтягнути резерви. Все це відбувалося в дуже важких умовах: без сусідів, при слабкій забезпеченості  боєприпасами і зброєю.

 Протягом липня – серпня дивізія вела бої місцевого значення, здійснювала спроби вибити ворога з м. Вороніж. В січні 1943 року 232-а дивізія взяла активну участь у Воронезько-Касторненській операції із звільнення Воронежа й області.

 Дивізія брала участь у битві на Курській дузі. Протягом п’яти місяців тримала оборону на Сумщині на лінії оборони Угроїди – Юнаківка. Брала участь у звільненні Сум, міст і сіл Сумщини: Самотоївки, Штепівки, Берестівки, Липової Долини, Заруддя, Ромен, разом зі 167-ю дивізією – Недригайлова.

 За мужність і героїзм, проявлені під час форсування Дніпра, 14 бійців дивізії були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.

 4 січня 1944 року дивізія звільнила місто Біла Церква, за що була нагороджена орденом Червоного Прапора.

 На початку березня 1944 р. після жорстоких боїв дивізія звільнила місто Умань. 14 березня 1944 р. полки 232-ої дивізії форсували Буг, звільнили місто Брацлав, швидко просувалися до державного кордону. 

 30 березня 1944 року дивізія вийшла на державний кордон СРСР на річці Прут. Наступного дня після форсування ріки дивізія пішла вперед, звільняючи населені пункти Румунії. Далі шлях дивізії проліг через молдавські Карпати. Не маючи спеціального спорядження, дивізія крок за кроком відтісняє противника і з усією бойовою технікою перетинає гори. Тут два полки – 764 й 794-й були оточені противником, і штаб дивізії не міг нічим зарадить цьому. Але полки не здалися, вийшли з оточення, врятували техніку, зброю, знамена.

 Восени 232-га дивізія після двох днів кровопролитних боїв захопила місто Сату-Маре, неподалік від кордону з Угорщиною. Через деякий час перейшла кордон – вийшла на територію Угорщини.

 Бої на території Угорщини були винятково важкими. Німеччина, щоб не втрати союзника, ще восени на дальніх і ближніх підступах до центральних районів Угорщини будує кілька оборонних рубежів.

 Тут на південно-східній окраїні міста Фельше-Жошуа загинув генерал-майор М.Є. Козир. У цей час він уже командував стрілецьким корпусом. Відірвавшись від своїх підрозділів, він потрапив у засідку. Тільки по лампасах змогли впізнати генерала – так по-звірячому замордовано тіло.

 17 грудня разом з військами 2-го Українського фронту дивізія переходить кордон Чехословаччини. Оволодіає містом Зволень, Банська Бистриця, Пр’євидзе. День Перемоги 232-га стрілецька дивізія зустріла в невеликому містечку Место Ждяр. 

 

Звільнення  Сум, битва за Дніпро, звільнення Києва, України, Молдови, штурм Карпат, вихід з боями на територію Румунії, Угорщини, Чехословаччини – сторінки бойового шляху 232-ї дивізії.

 У 1945 році дивізію відправили на північний Кавказ.

 Дивізія була нагороджена:

 -                    орденом Червоного прапора – за звільнення міста Біла  Церква;

 -                    орденом Леніна – за прорив ворожої оборони під час Умансько-Ботошанської операції;

 -                    орденом Суворова – за вихід на державний кордон СРСР на річці Прут 30 березня 1944 року;

 -                    орденом Богдана Хмельницького – за повне звільнення України.

 За звільнення міст Суми та Києва дивізії було присвоєно почесне найменування «Сумсько-Київської»

 До кінця війни полки мали такі найменування:

 -                   764 (498) Мишкольський Червонопрапорний ордена Суворова стрілецький полк;

 -                   794 (605) Червонопрапорний ордена Суворова стрілецький полк;

 -                   797 (712) Зволенський ордена Суворова стрілецький полк;

 -                   676 (425) артилерійський орденів Кутузова та Богдана Хмельницького полк.

Дивізія отримала 17 подяк Верховного Головнокомандуючого. 32-а воїни стали Героями Радянського Союзу. Із них двоє за подвиги на Сумщині.